?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Очень удивительно, но вчера на bukvoid.com.ua/ ( "Буквоед" - сайт для читателей о книжных новинках на Украине) появилась рецензия на изданный "Альтерпрессом" сборник "Остаться в живых...", в который вошли роман "Остаться в живых", повесть "Прицельная дальность" и рассказ "Грустный танец Фрейлакс". Книга вышла почти два года назад и уж никак не относится к новинкам.

Автор рецензии - известный украинский писатель Андрей Кокотюха, работающий, как мне известно, в жанре детектива.
Рецензия написана на украинском языке, так что прошу прощения у русскоязычных френдов за отсутствие перевода. Я попробую сделать его в ближайшее время.

Ян Валетов. Остаться в живых. – К.:, Альтерпресс, 2007. – 444 с.
<Жанр: вижити після сексу
Книги бізнесмена і письменника з Дніпропетровська Яна Валетова належать до літератури, яку на українських теренах загнали на маргінеси. Причина – в мові. Наш земляк пише трилери і фантастику більш звичною для нього російською, видається не лише вдома, а й у Росії, та досить нормально себе почуває в плані реалізованості. Але така, в тому числі – фінансова успішність діяльності письменника, який є громадянином України, сприймається в самій Україні як ворожа діяльність.
Правда, Ян Валетов дістає набагато менше критичних стріл: для цього в авангарді всіх російськомовних українських письменників давно перебуває Андрій Курков. Причина такого ігнору очевидна: письменник Валетов не ставить перед собою завдання інтегруватися в так звану «серйозну» літературу, чесно написавши і видавши 7 трилерів, авантюрно-пригодницьких та фантастично-футуристичних. Тоді як визнаний у Європі письменник Курков людьми, які називають себе українськими критиками, не сприймається саме через заявки на зразок «розумної» української книжки.
Так що комфорт письменника Яна Валетова очевидний: питомі українці не дражнять його тексти «не-літературою», бо просто… не читають. Навіть українська версія роману «Прицільна дальність», видана кілька років тому видавництвом «Факт», загубилася в нетрях їхньої серії «Exceptis excipiendis». Загубилася, бо «Факт» принципово не видає жанрової літератури, через те політичний трилер Валетова виглядав у «розумній» серії артефактом. Між іншим, даремно: адже цим романом письменник поповнив іншу неофіційну книжкову серію – цикл творів про Юлію Тимошенко. Зокрема, про чергову спробу вбити Юлю.
Роман «Прицільна дальність» увійшов до збірки під загальною назвою «Залишитися в живих» («Остаться в живых») і, скажу прямо, в порівнянні з однойменним трилером програє. Політика взагалі програє в порівнянні будь із чим. Скажу більше: «Залишитися в живих» так і проситься на екран, проте бюджету, здатного втілити цю історію в кіно, українські кіновиробники не скоро дочекаються.
Сюжет простий: троє авантюристів, двоє чоловіків і одна жінка, шукають у бухті неподалік Новоросійська затонулі скарби. Спеціальна морська термінологія, змішана з термінологію аквалангістів-дайверів, створює в читача безперечний ефект присутності і правдивості всього, що відбувається. Звісно ж, не обходиться в цій історії без конкурентів з числа місцевих служителів закону, які теж хочуть отримати коли не весь скарб, то, принаймні, відкусити найбільший шмат. Та ще й погода починає псуватися: шторм вносить свої корективи в плани авантюристів.
Але все ж таки найбільшої шкоди їм приніс секс. І ця тема, як на мене – єдина слабка ланка тексту. Звісно, сюжетом сексуальні страждання героїв цілком виправдані. Цинічна і надзвичайно слабка на передок Олена, мов та сорока-білобока, тому дала, тому дала, тому дала, а тому – не дала, через що плани чоловіків у результаті накрилися штормовим валом. Проте саме такий агресивний секс, саме така пильна увага до нього – риса, яка вирізняє літераторів, котрих у нас прийнято називати регіональними. Тобто, не мешканцями Києва чи на крайній випадок – Харкова.
Уже в четвертому (!) абзаці від початку історії ми читаємо: «Губатый… подняв голову, уткнулся взглядом прямо в Ленкину промежность», і далі цій привабливій, поза сумнівів, частині жіночого тіла присвячено ще кілька абзаців. Ні, я особисто не проти сексуальних сцен, особливо – в трилерах, тим більше – таких захоплюючих, як «Залишитися в живих». Але мимоволі складається враження, що далі в історії піде не про пошук скарбів, небезпечні пригоди, зраду і небезпечні критичні ситуації, а про ту саму «Ленкину промежность». Між іншим, анотація представляє Яна Валетові як аналог російського автора Олександра Бушкова. Так ось: їхній Бушков, попри всю популярність, теж є російським регіональним автором, бо живе далеко від Москви та Петербурга. І у романах Бушкова теж кидається в очі непомірна жереб`яча хтивість і героїв, і героїнь, і другорядних персонажів.
Єдине, що якось компенсує «абзаци про ЦЕ» - заявлений Яном Валетовим популярний жанр. Котрий вважається несерйозним і не вартим уваги українських критиків. Бо коли «про ЦЕ» пишуть Ірена Карпа, Олесь Ульяненко, Світлана Поваляєва, Степан Процюк чи Анатолій Дністровий або навіть Юрій Андрухович, описи людського статевого життя чи жіночих та чоловічих геніталій залежно від особистої симпатії так званого критика зараховуються або на «плюс» автору, або – в «мінус».

Оцінка ***** (-)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.

/lj-cut>

Как написал мой близкий друг и редактор всех моих книг Саша Данковский:

Чего-то мне эта рецензия напомнила чемпиона мира по бегу: я ее догнать не могу.
Во-первых, автор перепутал названия. "Роман "Прицельная дальность" уж никак не про поиски сокровищ под водой.
Во-вторых, планы накрылись "штормовым валом" совсем не потому, что "Олена" кому-то не дала.
В-третьих, вообще непонятно, что автор хотел сказать. Чем ему не угодил секс в романе -- я так и не понял. Его много? Его мало? Он описан не так, как автор себе представляет ЭТО? При чем тут "региональные авторы". И т. д. и тп.
ИМХО, рецензия должна оставлять у читателя ясное ощущение: "книга хорошая"/ "книга плохая", "читать стоит людям с таким-то вкусом и не стоит с сяким-то". А тут.. я б так и не понял, стоит читать или нет.


Я, честно говоря - тоже не понял. :-)
Когда меня спрашивают о чем "Остаться в живых..." - я отвечаю, что это книга о манипуляциях. О том, как одни люди манипулируют другими. И секс в тексте - это не клубничка для привлечения прыщавых школьников и озабоченных обоего пола, а оружие манипуляции, которым с удивительным цинизмом и расчетливостью пользуется главная героиня - Лена. (Она, кстати, вовсе не слаба на на передок, а ловко пользуется слабостями других).

Повесть "Прицельная дальность" не о попытке "убить Юлю", а о том, как ради политических игр наши слуги народа готовы на все, в том числе на то, чтобы уничтожить чужие жизни. Покушение на премьер-министра Украины - не более чем антураж. В центре событий судьба семьи, которая оказалась в гуще чужой игры и ее главе, бывшему снайперу, не остается ничего, кроме как бороться за жизнь собственных детей с оружием в руках.

Рассказ "Грустный танец Фрейлакс", завершающий сборник, вообще остался незамеченым. Ну, это и понятно... Тема Холокоста для "маргинального" жанра... Не совсем в концепции...

А в целом - Андрею в любом случае спасибо. Он, кроме Кости Родика (ТМ "Книга года") единственный из украинского книжного мира, кто заметил появление автора "маргинального" жанра, который за четыре года издал 7 книг и заканчивает восьмую. :-)
promo bither april 25, 2012 17:23 3
Buy for 200 tokens
Промо-блок свободен! :-) Пользуйтесь случаем!

Comments

dir_for_live
May. 15th, 2009 10:03 am (UTC)
"належать до літератури, яку на українських теренах загнали на маргінеси. Причина – в мові. Наш земляк пише трилери і фантастику більш звичною для нього російською"

Только язык. Триллеры и фантастику рецензент маргинальными не считает.
bither
May. 15th, 2009 10:14 am (UTC)
Я с автором не согласен.
Несерьезный жанр.
dir_for_live
May. 15th, 2009 10:15 am (UTC)
Конечно, несерьезный! Серьезный - это когда читать невозможно и надо продираться сквозь усложненный текст и бессюжетье.
bither
May. 15th, 2009 10:40 am (UTC)
Этот жанр называется "ху..во написано". Я когда читал "Сто лет одиночества" или "Осень патриарха" - оторваться не мог. А ведь интеллектуальная проза, не поспоришь. Или нелюбимую тобой Рубину "Почерк Леонардо". Я не люблю цирк, а в книге его достаточно. Но написано как! Дело вкуса, но Дяченки же тоже интеллектуальная проза. А Стругацкие? Почему же жанр делает писателя маргиналом?
dir_for_live
May. 15th, 2009 10:43 am (UTC)
Стругацкие - типично маргинальная литература :-))) И нет там ничего серьезного на самом деле.
Дяченки - там же. Как и Валетов.
А "нелюбимые" у меня все, кроме любимых :-)))
"Почерк Леонардо" я прочитал. Плохие книги я не дочитываю.

Profile

bither
Ян Валетов

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Page Summary

Powered by LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek